1. Словник синонімів української мови

зло

ЗЛО (що-небудь погане, недобре, шкідливе), ЛИ́ХО підсил. Соціальне зло; — Їй материнства хочеться, дитинку колихати, а тут чорне лихо землю рве (Григорій Тютюнник).

НЕЩА́СТЯ (нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; душевний стан людини чи людей або соціально-моральний стан людей, народу, країни, зумовлений нещасливою подією, стражданням і т. ін.), БІДА́, ГО́РЕ підсил., ЛИ́ХО підсил.; БЕЗГОЛО́В'Я (БЕЗГОЛІ́В'Я) перев. із займ. моє, наше і т. ін. або мені, нам і т. ін., розм. (явище, що несе з собою тяжкі, згубні наслідки); ЗЛО (велике нещастя — в узагальненому знач.); ДРА́МА (тяжка, неприємна подія в житті людини, людей, що приносить душевні страждання; психічний стан, зумовлений цим стражданням); ТРАГЕ́ДІЯ (тяжка, жахлива подія в житті людини, народу і т. ін.; гнітючий психічний або соціально-моральний стан, зумовлений такою подією); НАПА́СТЬ розм., НАХА́БА розм., ПЕНЯ́ заст. (тяжка, неприємна подія, що зненацька захопила когось). З ним трапилось нещастя, придавила деревина (С. Чорнобривець); — Я (листоноша) бачу радість, я бачу й нещастя, я стою на порозі, всім знайомий, багатьом друг (Ю. Яновський); — Ой, лишечко! Ой, рятуйте! Ой, біда! — став пан Уласович не своїм голосом пробі кричати (Г. Квітка-Основ'яненко); Життя його було ясне і прозоре до дна. В ньому було мало горя, мало втрат, багато сміху, надій, сонця (О. Гончар); Від надміру води криничани терпіли часом справжнє лихо (О. Гончар); Вітрова Балка ждала завжди князя й терпіла його з гістьми, як справжнє своє безголов'я (А. Головко); — Бідні були.. і дуже сердиті, бо зла назбиралося на нашу голову сила-силенна за сотні літ... (О. Довженко); Відбувалися щоденні драми в домі, від яких матері ніяк не щастило ізолювати.. малого Григорія (І. Ле); Душевна драма; Війна у всі віки була трагедією людства, трагічним перехрестям у житті солдата (І. Ле); Пережити особисту трагедію; — І, лишенько, — об поли вдарила жінка, — ну, дня того нема, щоб не було якої напасті (А. Головко); Частенько (люди) дурощі снують, А доснуються до нахаби, — Тоді вже лихо тчуть (Л. Глібов); — Чи бачиш, як ми обідрались! Убрання, постоли порвались, Охляли, ніби в дощ щеня! ..Така нам лучилась пеня (І. Котляревський). — Пор. зли́годні.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зло — зло 1 іменник середнього роду що-небудь погане, недобре; почуття роздратування, гніву, досади; розлюченість зло 2 іменник середнього роду нещастя, лихо, горе зло 3 прислівник злісно, жорстоко незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. зло — ЗЛО – ЗЛОБА – ЗЛІСТЬ Зло. 1. Щось погане, недобре. Безбожний царю! Творче зла (Т.Шевченко); Він не такий чоловік, щоб комусь зло заподіяв (Ганна Барвінок). У словосп.: корінь зла, як на зло. Літературне слововживання
  3. зло — як ім. зле, погане, недобре; (на кого) ЗЛІСТЬ; мн. ЗЛА, Р. НЕЩАСТЯ, лихо. Словник синонімів Караванського
  4. зло — див. капость; чорт Словник синонімів Вусика
  5. зло — I зла, с. 1》 Що-небудь погане, недобре; прот. добро. 2》 рідко мн. зла, зол. Нещастя, лихо, горе. 3》 Почуття роздратування, гніву, досади; розлюченість. Як (наче і т. ін.) на зло — наче навмисно. II присл. Злісно, жорстоко. || Недоброзичливо, сердито. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. зло — Бридиться злим, а йде за ним. Коли хто критикує зло, а сам його робить. Від злого давця бери і капця. Від лихого довжника бери, що лиш можеш. Добро довго пам'ятається, а зло ще довше. Зроблену нам кривду довше пам'ятаємо, як зроблене добро. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. зло — зганя́ти (зго́нити) / зігна́ти злість (зло, доса́ду, се́рце і т. ін.) на кому. Мститися не тому, хто викликав роздратування, невдоволення, гнів, а кому-небудь іншому. — Оце було її діти пустують, вона на них сердиться, а на мені згонить злість (І. Фразеологічний словник української мови
  8. зло — ЗЛО — категорія, що охоплює усе ціннісно-негативне (в практичному відношенні), протилежне щодо блага і добра. У площині протистояння благу як такому... Філософський енциклопедичний словник
  9. зло — ЗЛО¹, зла, с. 1. Що-небудь погане, недобре; протилежне добро. Лисиця так Сові казала: — От де по правді можна жить І доленьку хвалить; В добрі кохаться, всіх любити, Ніколи зла і кривди не чинити! (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  10. зло — Зло, зла с. Зло. Хто сіяв зло, той пожинав скорботу. К. Іов. 10. Чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити? Єв. Мр. III. 4. Ну, брате, — кажуть: — як ти жив? Добро чи зло робив? Гліб. 14. Словник української мови Грінченка