1. Словник синонімів української мови

злоба

ЗЛІСТЬ (почуття сильної недоброзичливості, ворожнечі до кого-небудь), ЗЛО́БА́, ОЗЛО́БЛЕНІСТЬ, ЖОВЧ, ЛЮТЬ підсил., РОЗЛЮ́ЧЕНІСТЬ підсил., ЛЮ́ТОЩІ мн., підсил., ШАЛ підсил., ШАЛЕ́НСТВО підсил., ШАЛЬГА́ діал., ЗАВЗЯ́ТОК діал., ЗАЇ́ЛІСТЬ діал., Я́РІСТЬ рідше, ЯР рідко. І батьківська несправедливість закладає злість і ненависть в дитяче серце (М. Коцюбинський); — Не злобою все має жити на світі! (М. Стельмах); Маси врангелівської кінноти.. з озлобленістю і впертістю приречених рвались з півночі до кримських перешийків (О. Гончар); Він ішов, весь переповнений люттю, котру не було на що вилити (Г. Хоткевич); Її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Не хотіла (Ганя) сперечатися з ним.. На упір не багато з ним вдіє, хіба доведе його до завзятку. А такого не бажала собі (А. Крушельницький); Він оживився, очі його горіли і з уст щез вираз тупої заїлості (І. Франко). — Пор. 1. лють, непри́язнь.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злоба — зло́ба́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. злоба — Злоба́. 1. Ненависть, лють. Тілько цілковите нерозумінє річи або безгранична злоба могли закинути Русинам так званого “нового курсу” недозрілість або підлий самолюбний сервілізм за те, що они, прозрівши ясно цілу політичну ситуацию... Українська літературна мова на Буковині
  3. злоба — Недоброзичливість, ворожнеча; З. П. гнів, досада, лють, роздратовання. Словник синонімів Караванського
  4. злоба — -и, ж. 1》 Почуття недоброзичливості, ворожнечі до кого-небудь. 2》 Почуття роздратування, гніву, досади; розлюченість. На злобу дня — на злободенну тему. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. злоба — Лють, сказ, скаженість, злосливість, зненавида Словник чужослів Павло Штепа
  6. злоба — на зло́бу дня, перев. зі сл. писа́ти, відгу́куватися і т. ін. На важливі, актуальні теми. Ось, брате, справжній тобі випадок по свіжих слідах. Спробуй зробити з нього яку-небудь драматургічну сценку на злобу дня (Ю. Фразеологічний словник української мови
  7. злоба — ЗЛО́БА, зло́би, ж. 1. Почуття недоброзичливості, ворожнечі до кого-небудь. Іван, поки й живе на світі, в серці носитиме злобу на визискувача Юзефа Крапивницького (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах
  8. злоба — Зло́ба, -би ж. Злоба. К. Іов. 12. Чернеча злоба до гроба. Ном. № 202. У жінки злоба така люта. Міусск. окр. злобу́ взя́ти на ко́го. Озлобиться. Словник української мови Грінченка