злощасний
ЗЛОЩА́СНИЙ, а, е.
1. Який спричинився до неприємностей, непорозуміння.
Вона почала [розповідь] з неділі, з тієї злощасної прогулянки в ліс, коли її так безсердечно образив Василь (Хижняк, Невгамовна, 1961, 66);
Від радості Сашко забув про насмішкуватих ланкових і про свій злощасний запис у щоденнику (Багмут, Опов., 1959, 105).
2. Який заслуговує на співчуття; нещасливий, бідолашний.
Треба скоріш прославитись, чи що, аби вже знайшлись такі злощасні люди, що прийняли б на себе сю невдячну роботу (Л. Укр., V, 1956, 244);
— Цей злощасний гетьман діє не сам, а з чиєїсь дужої направи і збройної допомоги (Ле, Наливайко, 1957, 40).
Словник української мови (СУМ-11)