злука
ЗЛУ́КА, и, ж., рідко. Те саме, що з’є́дна́ння² 1.
Гупає-дзвонить тисячопудовий молот З серпом і м’язами в братерській злуці (Еллан, І, 1958, 80);
— Маємо на Вас надії, але Ви злукою проти начальника все нищите (У. Кравч., Вибр., 1958, 320).
Словник української мови (СУМ-11)