злука

1. розм. З’єднання, союз. Мила була злука, а гірка розлука (приказка); – Маємо на Вас надії, але Ви злукою проти начальника все нищите (У.Кравченко). 2. Назва єднання всіх демократичних національних сил України.

Значення в інших словниках

1. злука — злу́ка іменник жіночого роду з'єднання  Орфографічний словник української мови
2. злука — Злу́ка. 1. Об’єднання. Заносило ся, наприклад, на се, що “Ватра ” і “Академічне Братство ” мали злучити ся, що для розвою спільного товариства було дуже важне.  Українська літературна мова на Буковині
3. злука — (дія) з'єднання, об'єднання, злучення, сполучення; (земель) сов. воз'єднання; (наслідок дії) сполука, з'єднання, об'єднання; (звуків тощо) злиття.  Словник синонімів Караванського
4. злука — -и, ж., рідко. Те саме, що з'єднання II 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. злука — Злу́ка, -ки, -ці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. злука — ЗЛУ́КА, и, ж., рідко. Те саме, що з’є́дна́ння² 1. Гупає-дзвонить тисячопудовий молот З серпом і м’язами в братерській злуці (Еллан, І, 1958, 80); — Маємо на Вас надії, але Ви злукою проти начальника все нищите (У. Кравч., Вибр., 1958, 320).  Словник української мови в 11 томах
7. злука — Злука, -ки ж. Соединеніе.  Словник української мови Грінченка