злочинний

ЗЛОЧИННИЙ – ЗЛОЧИННИЦЬКИЙ

Злочинний. Який є злочином, містить у собі злочин; який чинить злочин; який заслуговує на осуд, неприпустимий: злочинна війна, злочинне вбивство, злочинна діяльність, злочинна людина, злочинне ставлення. Пох. злочинність.

Злочинницький. Який стосується злочину, злочинця: злочинницькі наміри, злочинницька сутність.

Значення в інших словниках

1. злочинний — злочи́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. злочинний — [злочин:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і  Орфоепічний словник української мови
3. злочинний — -а, -е. 1》 Який є злочином, містить злочин (у 1 знач.). 2》 Який чинить, учинив злочин (у 1 знач.). 3》 Який заслуговує на осуд; неприпустимий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. злочинний — ЗЛОЧИ́ННИЙ (який є злочином, містить у собі злочин), ЗЛОЧИ́ННИЦЬКИЙ, ЗЛОДІ́ЙСЬКИЙ, КА́РНИЙ юр., КРИМІНА́ЛЬНИЙ юр. (пов'язаний із замахом на життя та майно). Були в мене свідки, що злочинного не робив я нічого. Оправдав мене суд (А.  Словник синонімів української мови
5. злочинний — Злочи́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. злочинний — ЗЛОЧИ́ННИЙ, а, е. 1. Який є злочином, містить у собі злочин (у 1 знач.). Агресивний характер американського імперіалізму особливо наочно виявляється в злочинній війні проти в’єтнамського народу (Резол. XXIII з..  Словник української мови в 11 томах
7. злочинний — Злочинний, -а, -е Злодѣйскій, преступный.  Словник української мови Грінченка