Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
злука —
злу́ка іменник жіночого роду з'єднання
Орфографічний словник української мови
злука —
1. розм. З’єднання, союз. Мила була злука, а гірка розлука (приказка); – Маємо на Вас надії, але Ви злукою проти начальника все нищите (У.Кравченко). 2. Назва єднання всіх демократичних національних сил України.
Літературне слововживання
злука —
Злу́ка. 1. Об’єднання. Заносило ся, наприклад, на се, що “Ватра ” і “Академічне Братство ” мали злучити ся, що для розвою спільного товариства було дуже важне.
Українська літературна мова на Буковині
злука —
Злу́ка, -ки, -ці
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
злука —
ЗЛУ́КА, и, ж., рідко. Те саме, що з’є́дна́ння² 1. Гупає-дзвонить тисячопудовий молот З серпом і м’язами в братерській злуці (Еллан, І, 1958, 80); — Маємо на Вас надії, але Ви злукою проти начальника все нищите (У. Кравч., Вибр., 1958, 320).
Словник української мови в 11 томах
злука —
Злука, -ки ж. Соединеніе.
Словник української мови Грінченка