злягати
ЗЛЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗЛЯГТИ́, зля́жу, зля́жеш, док.
1. розм. Те саме, що ляга́ти 1.
Марина злягала на своєму рипучому тапчані в кутку під чорними образами і, позираючи на заплакані шибки, стогнала: — Слаба я… Не переживу цю зиму (Іваничук, Не рубайте.., 1961, 95);
[Руфін:] Я прошу вас, друзі, ходім в триклініум. Злягти я мушу, бо щось не встою (Л. Укр., II, 1951, 393);
Володька визирнув у вікно і секунду послухав під дверима, злігши долі на живіт (Смолич, II, 1958, 101).
2. на що. Спиратися на яку-небудь опору, обпиратися об щось.
Піщани тільки забачили свою «молоду» ззаду, ..коли вона вилазила з пишного ридвана та сунула в горниці, злягаючи на руки двох хороше зодягнених дівок (Мирний, І, 1949, 195);
Він грудьми злягає на стіл і їсть мого батька.. очима (Кол., На фронті.., 1959, 171);
Роман зайняв місце коло вікна і, злігши плечима на стіну, став пильно вглядатися, що робиться надворі (Гончар, III, 1959,152);
Внучка стомилася бігати, злягла ручками і голівкою бабусі на коліна (Ряб., Жайворонки, 1957, 169).
3. тільки док. Захворівши, лягти у постіль; занедужати.
— Що ми робитимемо, доню! От довелось мені злягти саме в жнива… (Коцюб., І, 1955, 14);
Ярина після багатьох днів хвороби одужала, але незабаром знову злягла і то дуже важко (Скл., Святослав, 1959, 100);
Пішли по селу чутки та розмови, ..батько до серця, все те приймав.. й притьмом зліг (Збан., Єдина, 1959, 130).
4. тільки 3 ос., розм. Осідати, ущільнюючись під дією чого-небудь.
Покрівля, правда, старувата, злягла, зеленим мохом узялася на північному причілку (Цюпа, Назустріч.., 1958, 387).
5. перен. Затихати, вщухати (про звуки, явища природи і т. ін.).
Чути було, як поволі злягає тупіт ніг, як все тихше і тихше риплять вози (Скл., М. Щорс, 1938, 41);
Вітер зліг, і дзвінко лунали на морозі веселі голоси (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 596).
6. тільки док., діал. Розродитися.
Саме напровесні Настя злягла: знайшлось хлопчатко (Коцюб., І, 1955, 75).
Словник української мови (СУМ-11)