змайструвати

ЗМАЙСТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Виготовити, зробити що-небудь своїми руками.

Я змайстрував собі славний, довгенький [ножик] (Вовчок, VI, 1956, 317);

Ніхто в колгоспі краще за нього не змайструє саней (Донч., Дочка, 1950, 35);

// Приготувати якусь страву або напій.

— Ходім лишень полудновать. Що ти там, Ярино, Змайструвала? (Шевч., І, 1951, 278);

— А хто кращий коровай змайструє, Того мати медом почастує (Забашта, Квіт.., 1960, 96);

// перен. Нашвидку що-небудь скласти, написати і т. ін.

[Директор:] Як змайструвать виставу нам таку — Нову й живу, і людям до смаку? (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 5).

Значення в інших словниках

1. змайструвати — змайструва́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. змайструвати — -ую, -уєш, док., перех., розм. Виготовити, зробити що-небудь своїми руками. || Приготувати якусь страву або напій. || перен. Нашвидку що-небудь скласти, написати тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. змайструвати — МАЙСТРУВА́ТИ (робити, виготовляти щось перев. ручним способом), СПОРУ́ДЖУВАТИ (СПОРУДЖА́ТИ) розм., СПОРЯДЖА́ТИ розм., ЛА́ГОДИТИ розм., ЛАДНА́ТИ розм. — Док.: змайструва́ти, споруди́ти, споряди́ти, зла́годити, зладна́ти, зла́дити розм.  Словник синонімів української мови
4. змайструвати — Змайструва́ти, -ру́ю, -єш гл. Смастерить. Вже так змайструю, як самому собі. Г. Барв. 186. Чи ти вже, Ярино, змайструвала нам що небудь? Шевч. 246.  Словник української мови Грінченка