змайструвати

МАЙСТРУВА́ТИ (робити, виготовляти щось перев. ручним способом), СПОРУ́ДЖУВАТИ (СПОРУДЖА́ТИ) розм., СПОРЯДЖА́ТИ розм., ЛА́ГОДИТИ розм., ЛАДНА́ТИ розм. — Док.: змайструва́ти, споруди́ти, споряди́ти, зла́годити, зладна́ти, зла́дити розм. Вдома Валя споруджував двигунці, майстрував іграшкові електропоїзди (О. Гончар); Того року батько спорядив мені прехороші ґринджольці (Марко Вовчок); Лиш де-де в кошарах цюкали теслі, лагодячи нові цямрини для ям (І. Франко); Сапери ладнали плоти (М. Нагнибіда); От якби який-небудь механічний психометр винайти, похожий на той, що зладив Вундт для міряння інтенсивності чуття (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. змайструвати — змайструва́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. змайструвати — -ую, -уєш, док., перех., розм. Виготовити, зробити що-небудь своїми руками. || Приготувати якусь страву або напій. || перен. Нашвидку що-небудь скласти, написати тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. змайструвати — ЗМАЙСТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Виготовити, зробити що-небудь своїми руками. Я змайстрував собі славний, довгенький [ножик] (Вовчок, VI, 1956, 317); Ніхто в колгоспі краще за нього не змайструє саней (Донч.  Словник української мови в 11 томах
4. змайструвати — Змайструва́ти, -ру́ю, -єш гл. Смастерить. Вже так змайструю, як самому собі. Г. Барв. 186. Чи ти вже, Ярино, змайструвала нам що небудь? Шевч. 246.  Словник української мови Грінченка