зманювати
ЗМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗМАНИ́ТИ, зманю́, зма́ниш, док., перех. Спокушаючи чим-небудь, умовляти когось іти, їхати куди-небудь, змінивши місце проживання, роботу і т. ін.
Поглянув Степан Васильович на веселе з хитринкою обличчя самодержця на портреті і стиснув товстуваті уперті губи.— Чого ж ти радієш і чого по-дурному хитруєш — адже тебе обдурює навіть дрібний пройда, зманюючи твоїх людей за далекі океани? (Стельмах, І, 1962, 200);
Нагодилися якраз купці.. Сподобався їм моторний Теодосій, і зманили вони його.. з монастиря (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 147);
Вчора мало не бунт учинили два отамана — Дурний і Татаринець. Коло півтисячі людей зманили з собою і перед вечором завернули в Маційовичі (Ле, Наливайко, 1957, 306).
Словник української мови (СУМ-11)