змарнований
ЗМАРНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до змарнува́ти.
Мов той вигнанець, молодість свою Я звав з минувшини: — Де щезла ти, ледащо? Чому так скупо тішила мене, У фронтових полях, в гримучих хащах Змарнована? (Мур., Осінні сурми, 1964, 36);
Хірургом Друзь став пізно. Будь-що має він надолужити два роки, змарновані до війни, та чотири, відібрані війною (Шовк., Людина.., 1962, 11);
// У знач. прикм.
Соломія знесилилась і впала, їй жаль стало молодого змарнованого життя — і вона заплакала (Коцюб., І, 1955, 363);
// змарно́вано, безос. присудк. сл.
Брала злість, що довгожданий і радісний день так змарновано (Кучер, Чорноморці, 1956, 17).
Словник української мови (СУМ-11)