змикитити

ЗМИКИ́ТИТИ, и́чу, и́тиш, док., розм.

1. Зрозуміти, додуматися.

[Середа:] Я зразу змикитив, що в неї до Яроша нездоровий інтерес (Мик., І, 1957, 456);

Мелешко, змикитивши, в чому суть, глянув на свого буха спідлоба (Гончар, М. Братусь, 1951, 16).

2. рідко. Вдавшись до хитрощів, обману, не виконати обіцянки.

Генерал, спасибі йому, людяний такий, ні кришечки не сердитий, узяв «прошеніє», віддає сховати… Уже ж він, певно, вірний царський слуга, уже б він не повинен змикитити… (Коцюб., І, 1955, 125).

Значення в інших словниках

1. змикитити — змики́тити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. змикитити — див. зрозуміти  Словник синонімів Вусика
3. змикитити — -ичу, -итиш, док., розм. 1》 Зрозуміти, додуматися. 2》 рідко. Вдавшись до хитрощів, обману, не виконати обіцянки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. змикитити — змики́тити 1. знайти вихід зі скрутного становища; викрутитися (ср, ст) 2. украсти (ср, ст)|| = ґрайфнути  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. змикитити — ЗРОЗУМІ́ТИ що і без додатка (правильно сприйняти зміст, значення, суть чого-небудь), ЗБАГНУ́ТИ, УБАГНУ́ТИ (ВБАГНУ́ТИ) розм., УТНУ́ТИ (ВТНУ́ТИ) розм., УТЯ́МИТИ (ВТЯ́МИТИ) розм., ЗМЕТИКУВА́ТИ розм., УТОРО́ПАТИ (ВТОРО́ПАТИ) розм., РОЗТОРО́ПАТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. змикитити — Змикитити, -ки́чу, -тиш гл. Обмануть, не исполнить обязательства. Желех.  Словник української мови Грінченка