змінник

ЗМІ́ННИК, а, ч. Той, хто замінює кого-небудь на роботі.

Біля неї [мартенівської печі] змінювалися.. він, Михайло Онищенко і Микола Степаненко. Усі три змінники берегли піч (Рудь, Гомін.., 1959, 100);

Після закінчення роботи токар зобов’язаний: 1. Підготувати верстат для здачі зміннику (Токарна справа.., 1957, 226).

Значення в інших словниках

1. змінник — змі́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. змінник — -а, ч. Той, хто заступає кого-небудь на роботі.  Великий тлумачний словник сучасної мови