змінник
ЗМІ́ННИК, а, ч. Той, хто замінює кого-небудь на роботі.
Біля неї [мартенівської печі] змінювалися.. він, Михайло Онищенко і Микола Степаненко. Усі три змінники берегли піч (Рудь, Гомін.., 1959, 100);
Після закінчення роботи токар зобов’язаний: 1. Підготувати верстат для здачі зміннику (Токарна справа.., 1957, 226).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me