змінниця

ЗМІ́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до змі́нник.

Навіть у себе на крані, в кабіні, серед диму й кіптяви, вона завела незвичайну чистоту й вимагала того самого від своїх змінниць (Собко, Біле полум’я, 1952, 60).

Значення в інших словниках

1. змінниця — змі́нниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. змінниця — -і. Жін. до змінник.  Великий тлумачний словник сучасної мови