знавати

ЗНАВА́ТИ, тільки мин. ч., недок., перех., розм., рідко. Те саме, що знати 3-6.

[Писар:] А знали ви там титулярного совітника.. Кулябку? [Юрко:] Ні, не знавав! (Кроп., III, 1959, 95);

«Причинний!» — говорили ви й тоді, Коли я в грошах не знавав принади (Крим., Вибр., 1965, 30);

Я не затямлю днів отих, Щоб звук кайданів трохи стих; Ночей я навіть не знавав, Щоб суму він не навівав (Граб., І, 1959, 310).

Значення в інших словниках

1. знавати — знава́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. знавати — див. знати  Словник синонімів Вусика
3. знавати — тільки мин. ч., недок., перех., розм., рідко. Те саме, що знати 3-6).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. знавати — Знавати гл. Знавать, знать. У титаря, коли знавав. То козаки теє зачували, усі замовчали, бо в гріхав себе не знавали. Макс. (1834), 15.  Словник української мови Грінченка