знавецтво

ЗНАВЕ́ЦТВО, а, с., мист. Володіння практичними знаннями, необхідними для визначення достовірності мистецького твору, його авторства, часу і місця створення .

Значення в інших словниках

1. знавецтво — знаве́цтво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. знавецтво — -а, с., мист. Володіння практичними знаннями, необхідними для визначення достовірності мистецького твору, його авторства, часу і місця створення.  Великий тлумачний словник сучасної мови