знавець

ЗНАВЕ́ЦЬ, вця, ч. Людина, яка володіє глибокими знаннями в певній галузі, краще за інших розуміє що-небудь, має тонший смак і т. ін.

Старші господарі очима знавців оглядають колесо (Фр., IV, 1950, 189);

Справжнім володарем цього краю, мудрим знавцем тутешньої природи виявився колишній його, Дьяконова, підлеглий (Гончар, Таврія.., 1957, 350);

Був Кропивницький не лише великим знавцем, а й талановитим співаком, виконавцем і популяризатором української пісні (Нар. тв. та етн.. 3, 1965, 14);

Г. Тютюнник не тільки тонкий знавець людських душ, він майстер глибоко ліричного, буквально зримого пейзажу (Літ. Укр., 25.1 1963, 4);

Знавець музики; Знавець картин.

Значення в інших словниках

1. знавець — знаве́ць іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. знавець — жм. дока, ір. професор, ж. жива енциклопедія; (високого рівня) ерудит; (свого діла) спец, фахівець, спеціяліст; знайко.  Словник синонімів Караванського
3. знавець — див. розумний; умілий  Словник синонімів Вусика
4. знавець — [знавец'] -аўц'а, ор. -аўцем, м. (на) -аўцев'і/-аўц'у, мн. -аўц'і, -аўц'іў  Орфоепічний словник української мови
5. знавець — -вця, ч. Людина, яка володіє глибокими знаннями в певній галузі, краще за інших розуміє що-небудь, має тонший смак і т. ін. Знавець музики. Знавець картин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. знавець — ЗНАВЕ́ЦЬ (людина, що володіє глибокими знаннями в якійсь галузі, має тонкий смак і т. ін.), ДО́КА розм., ДО́ЙДА розм., ЗНА́ЙКО рідше, ВСЕЗНА́ЙКО (УСЕЗНА́ЙКО) ірон., БАГАТОЗНА́ЙКО ірон., ПРОФЕ́СОР жарт.; ЕРУДИ́Т (той, хто має велику ерудицію).  Словник синонімів української мови
7. знавець — Знаве́ць, знавця́, -це́ві; -вці́, -вці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. знавець — Знаве́ць, -вця́ гл. Знатокъ. Желех.  Словник української мови Грінченка