знавати
ЗНАВА́ТИ, тільки мин. ч., недок., перех., розм., рідко. Те саме, що знати 3-6.
[Писар:] А знали ви там титулярного совітника.. Кулябку? [Юрко:] Ні, не знавав! (Кроп., III, 1959, 95);
«Причинний!» — говорили ви й тоді, Коли я в грошах не знавав принади (Крим., Вибр., 1965, 30);
Я не затямлю днів отих, Щоб звук кайданів трохи стих; Ночей я навіть не знавав, Щоб суму він не навівав (Граб., І, 1959, 310).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знавати — знава́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- знавати — див. знати Словник синонімів Вусика
- знавати — тільки мин. ч., недок., перех., розм., рідко. Те саме, що знати 3-6). Великий тлумачний словник сучасної мови
- знавати — Знавати гл. Знавать, знать. У титаря, коли знавав. То козаки теє зачували, усі замовчали, бо в гріхав себе не знавали. Макс. (1834), 15. Словник української мови Грінченка