знадливий

ЗНАДЛИ́ВИЙ, а, е. Який знаджує, зваблює чим-небудь; спокусливий.

Стара замовкла, немов поглинули її принадні думи, мов зачарували знадливі образи (Вовчок, Вибр., 1946, 176);

// Який приваблює, вабить до себе чим-небудь принадним, звабливим.

Він з серцем пошпурив геть зім’яті конвалії, які ще досі тримав у кулаці, і відвернувся від знадливого будиночка з мезоніном (Смолич, Мир.., 1958, 250);

// рідко. Який викликає великий інтерес; захоплюючий, принадний.

Може, то казка знадлива тії смарагдові луки, плеск тепловодої річки, злотоіскристі піски? (Л. Укр., І, 1951, 309).

Значення в інших словниках

1. знадливий — знадли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. знадливий — Знадний, спокусливий; привабливий, звабливий, принадливий, принадний.  Словник синонімів Караванського
3. знадливий — див. вродливий  Словник синонімів Вусика
4. знадливий — -а, -е. Який знаджує, зваблює чим-небудь; спокусливий. || Який приваблює, вабить до себе чим-небудь принадним, звабливим. || рідко. Який викликає великий інтерес; захоплюючий, принадний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. знадливий — СПОКУ́СЛИВИЙ (який спокушає, непереборно манить до себе), ЗВАБЛИ́ВИЙ, ЗВА́БНИЙ, ЗНАДЛИ́ВИЙ, ЗНА́ДНИЙ, ПРИВА́БЛИВИЙ, ВАБЛИ́ВИЙ, ВА́БНИЙ, ПРИНА́ДНИЙ, ПРИНА́ДЛИВИЙ, МАНЛИ́ВИЙ, ЗМА́НЛИ́ВИЙ, ЗАМА́НЛИВИЙ, ПРИМА́НЛИВИЙ, ПОВА́БНИЙ, ЗАЛА́СНИЙ розм., ЛА́КОМИЙ розм.  Словник синонімів української мови