знадливий

знадли́вий

-а, -е.

Який знаджує, зваблює чим-небудь; спокусливий.

|| Який приваблює, вабить до себе чим-небудь принадним, звабливим.

|| рідко. Який викликає великий інтерес; захоплюючий, принадний.

Значення в інших словниках

1. знадливий — знадли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. знадливий — Знадний, спокусливий; привабливий, звабливий, принадливий, принадний.  Словник синонімів Караванського
3. знадливий — див. вродливий  Словник синонімів Вусика
4. знадливий — СПОКУ́СЛИВИЙ (який спокушає, непереборно манить до себе), ЗВАБЛИ́ВИЙ, ЗВА́БНИЙ, ЗНАДЛИ́ВИЙ, ЗНА́ДНИЙ, ПРИВА́БЛИВИЙ, ВАБЛИ́ВИЙ, ВА́БНИЙ, ПРИНА́ДНИЙ, ПРИНА́ДЛИВИЙ, МАНЛИ́ВИЙ, ЗМА́НЛИ́ВИЙ, ЗАМА́НЛИВИЙ, ПРИМА́НЛИВИЙ, ПОВА́БНИЙ, ЗАЛА́СНИЙ розм., ЛА́КОМИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. знадливий — ЗНАДЛИ́ВИЙ, а, е. Який знаджує, зваблює чим-небудь; спокусливий. Стара замовкла, немов поглинули її принадні думи, мов зачарували знадливі образи (Вовчок, Вибр., 1946, 176); // Який приваблює, вабить до себе чим-небудь принадним, звабливим.  Словник української мови в 11 томах