знаряджати
ЗНАРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗНАРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех., діал. Споряджати.
От знарядили [пересельці] тих ходаків у дорогу… Пішли вони та й забарились (Григ., Вибр., 1959, 288);
Жіночки не шкодували праці, але богомільна бабуся клопоталася найдужче, як би краще знарядити новоприставлену на той світ (Л. Янов., І, 1959, 66).
Словник української мови (СУМ-11)