зненависно
ЗНЕНА́ВИСНО. Присл. до знена́висний.
— От бюрократ! Балакун! — зненависно зашепотіла Фіра Левенсон (Донч., II, 1956, 298);
Тут старий пригадав, як Тимко увірвав його по боку за Ташанню, зненависно скривив губи (Тют., Вир, 1964, 437).
Словник української мови (СУМ-11)