зненацька
ЗНЕНА́ЦЬКА, присл. Несподівано, раптом.
Зненацька сам зоставсь я і дивую, Як швидко зник той гурт мені в очах (Л. Укр., IV, 1954, 91);
Зненацька щось різонуло обрій, сліпуче осяяло хмари і з велетенською силою загуркотіло над світом (М. Ол., Леся, 1960, 67);
Трапилось так, що фашисти довідались про наш партизанський табір. Вони хотіли захопити партизанів зненацька (Збан., Крил. гонець, 1953, 13);
// Ненароком, випадково.
Я зненацька спіткнувся на виступі бруку і мало не впав (Чаб., За півгодини.., 1963, 8);
Колумб зненацька, ніби забувши, залишив корабельну книгу на столику біля штурманської рубки (Рибак, На світанку, 1940, 81).
Словник української мови (СУМ-11)