знеобачка
ЗНЕО́БАЧКА, присл., діал. Зненацька.
Одного вечора сидимо ми з Чайчихою у хаті.. Коли знеобачка Настин регіт почувся (Вовчок, І, 1955, 266);
Біжу на вгород [город] і знеобачка німця вздріла — із соняшника випнувся (Коп., Навколо полум’я, 1961, 98).
Словник української мови (СУМ-11)