знеохота

ЗНЕОХО́ТА, и, ж., розм.

1. Те саме, що небажа́ння.

2. Стан байдужості до чого-небудь.

— Цікавий сон? Ну, то розказуй. — Вона любила сни. Але він зразу замовк. Знеохота опанувала його (Коцюб., II, 1955, 287).

Значення в інших словниках

1. знеохота — знеохо́та іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. знеохота — Небажання, неохота; ЗЛ. апатія, байдужість.  Словник синонімів Караванського
3. знеохота — див. байдужість  Словник синонімів Вусика
4. знеохота — -и, ж., розм. 1》 Те саме, що небажання. 2》 Стан байдужості до чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. знеохота — БАЙДУ́ЖІСТЬ до кого-чого і без додатка (відсутність зацікавлення), БАЙДУ́ЖІСТЬ рідше, ІНДИФЕРЕНТНІСТЬ книжн., ІНДИФЕРЕНТИ́ЗМ книжн.; ЗБАЙДУЖІ́ННЯ, ЗНЕОХО́ТА розм., ЗНЕОХО́ЧЕННЯ розм.  Словник синонімів української мови
6. знеохота — Знеохо́та, -ти, -ті  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)