знеохочувати

ЗНЕОХО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗНЕОХО́ТИТИ, о́чу, о́тиш, док., перех., розм. Позбавляти кого-небудь якогось бажання, прагнення до чого-небудь.

Українські викладачі намагалися викладати незрозумілою церковною мовою, знеохочуючи своїх слухачів і до науки і до української культури (Фр., XVI, 1955, 144);

Поки що переписуюся з товаришками з семінарії. Бачу, що вони невтомні трудівниці в дусі любові і правди,— і виднокруг душі прояснюється. Негідне поступовання [поступування] тутешніх не знеохотить мене, з дороги своєї не зійду (У. Кравч., Вибр., 1958, 316).

Значення в інших словниках

1. знеохочувати — знеохо́чувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. знеохочувати — Відохочувати, відбивати охоту <�смак>, сил. розчаровувати.  Словник синонімів Караванського
3. знеохочувати — -ую, -уєш, недок., знеохотити, -очу, -отиш, док., перех., розм. Позбавляти кого-небудь якогось бажання, прагнення до чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. знеохочувати — Знеохо́чувати, -чую, -чуєш; знеохо́тити, -хо́чу, -хо́тиш, -хо́тять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. знеохочувати — Знеохочувати, -чую, -єш сов. в. знеохо́тити, -хо́чу, -тиш, гл. Обезкураживать, обезкуражить, лишить охоты, желанія. Желех.  Словник української мови Грінченка