знетямлений

ЗНЕТЯ́МЛЕНИЙ, а, е, розм., рідко.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до знетя́мити.

Дівчина, знетямлена несподіваним горем і болем, не пробує навіть боронитися (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 282).

2. у знач. прикм. Який знетямився; нестямний.

— Захищайте князя! — Знетямлені вірні гайдуки кинулися наосліп: захистити або вмерти (Кач., Вибр., 1953, 15);

// Який виражає знетямлення.

Думати [Жеребило] не міг. Знетямленим поглядом обводив стерильно-білі площини стін і нічого не бачив (Загреб., День.., 1964, 25).

Значення в інших словниках

1. знетямлений — знетя́млений дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. знетямлений — -а, -е, розм., рідко. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до знетямити. 2》 у знач. прикм. Який знетямився; нестямний. || Який виражає знетямлення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. знетямлений — БЕЗТЯ́МНИЙ (який утратив самовладання, розуміння, який діє несвідомо, ніби втративши розум), НЕСТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М'ЯТНИЙ розм., ЗНЕТЯ́МЛЕНИЙ розм., СТЕ́РЯНИЙ розм., ЗДУРІ́ЛИЙ підсил. розм., ОДУРІ́ЛИЙ підсил. розм. Я йшов стривожений, безтямний, німий (І.  Словник синонімів української мови