зниділий

ЗНИ́ДІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до зни́діти;

// У знач. прикм.

Чоловік, худий і зниділий, але з природи кремезний та тривкий, копає ту нивку великою мотикою (Л. Укр., III, 1952, 124);

// Зів’ялий, чахлий (про рослини).

Кілька, ще прадідом посаджених яблунь чорніли на садибі дуплами й хилилися до землі зниділими вітами (Чендей, Поєдинок, 1962, 3).

Значення в інших словниках

1. зниділий — зни́ділий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. зниділий — див. слабий; худий  Словник синонімів Вусика
3. зниділий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до знидіти. || у знач. прикм. || Зів'ялий, чахлий (про рослини).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зниділий — Зниділий, -а, -е Зачахнувшій, исхудалый.  Словник української мови Грінченка