зниділий
ЗНИ́ДІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до зни́діти;
// У знач. прикм.
Чоловік, худий і зниділий, але з природи кремезний та тривкий, копає ту нивку великою мотикою (Л. Укр., III, 1952, 124);
// Зів’ялий, чахлий (про рослини).
Кілька, ще прадідом посаджених яблунь чорніли на садибі дуплами й хилилися до землі зниділими вітами (Чендей, Поєдинок, 1962, 3).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зниділий — зни́ділий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- зниділий — див. слабий; худий Словник синонімів Вусика
- зниділий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до знидіти. || у знач. прикм. || Зів'ялий, чахлий (про рослини). Великий тлумачний словник сучасної мови
- зниділий — Зниділий, -а, -е Зачахнувшій, исхудалый. Словник української мови Грінченка