знидіти
ЗНИ́ДІТИ, ію, ієш, док., розм.
1. Втратити силу, здоров’я, стати кволим; захиріти (про людей).
Недовго жила її від грудей відлучена дитина; біднятко зниділо, мов поросло мохом, та й навіки заснуло (Кобр., Вибр., 1954, 86);
Щоб не знидіти від безділля, взявся [Поцілуйко] за шевство (Стельмах, Правда.., 1961, 187);
// Стати чахлим; зав’янути, зачахнути (про рослини).
Там, де були грядки цибулі, часнику, коли ще жила дружина Микули Бучини, зниділо картоплиння (Чендей, Поєдинок, 1962, 69).
2. тільки 3 ос., перен. Ослабнути, занепасти.
— Бачите, мамо, талант, може знидіти, непіддержуваний і занедбуваний (Коб., II, 1956, 308);
— Ви боялись за своє кохання, що воно знидіє в життьовій боротьбі? (Л. Укр., III, 1952, 700).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знидіти — зни́діти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- знидіти — -ію, -ієш, док., розм. 1》 Втратити силу, здоров'я, стати кволим; захиріти (про людей). || Стати чахлим; зав'янути, зачахнути (про рослини). 2》 тільки 3 ос., перен. Ослабнути, занепасти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знидіти — СЛА́БНУТИ (втрачати силу, ставати слабшим), СЛА́БШАТИ, СЛАБІ́ШАТИ, СЛАБІ́ТИ, БЕЗСИ́ЛІТИ рідше, ПІДУПАДА́ТИ, ПЕРЕВО́ДИТИСЯ, ЗДАВА́ТИ, НИ́ДІТИ, НИ́КНУТИ, ВИДИХА́ТИСЯ, КВО́ЛІТИ, ХИ́РІТИ, ПОНИКА́ТИ, ОСЛАБА́ТИ рідше, ЧУ́ЧВЕРІТИ розм., ПЛЮГА́ВІТИ зневажл. Словник синонімів української мови
- знидіти — Знидіти, -дію, -єш гл. Зачахнуть, исхудать. Аж знидів, ждучи грошей. Черк. у. Зниділо дитятко, зниділо, на гору воду носячи. Чуб. ІІІ. 178. Аби зниділи як віск на огні, піна на воді, роса на траві; так аби зниділи уроки от... Гол. ІV. 539. Словник української мови Грінченка