знишка
ЗНИ́ШКА, присл., розм. Те саме, що ни́шком.
Коло уст у мене знишка Знов забігала усмішка (Граб., І, 1959, 464);
Тим часом дівчата знишка щось пошепотіли (Вас., І, 1959, 235);
[Єлена:] Не личить переляк дочці Зевесовій, І страх рукою знишка не торкне її (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 343).
Словник української мови (СУМ-11)