знишка
ЗНИ́ШКА, присл., розм. Те саме, що ни́шком.
Коло уст у мене знишка Знов забігала усмішка (Граб., І, 1959, 464);
Тим часом дівчата знишка щось пошепотіли (Вас., І, 1959, 235);
[Єлена:] Не личить переляк дочці Зевесовій, І страх рукою знишка не торкне її (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 343).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знишка — зни́шка прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- знишка — див. таємно Словник синонімів Вусика
- знишка — присл., розм. Те саме, що нишком. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знишка — ТИ́ХО, СЛА́БКО, СЛА́БО, НЕГО́ЛОСНО, НЕГУ́ЧНО, ГЛУ́ХО, ПРИГЛУ́ШЕНО, МО́ВЧКИ (без розмов, без співів); НИ́ШКОМ, НИ́ШКОМ-ТИ́ШКОМ розм., ТИ́ШКОМ-НИ́ШКОМ розм., ТИ́ШКОМ розм., ЗНИ́ШКА розм., ТИХЦЕ́М розм. Словник синонімів української мови
- знишка — Зни́шка нар. Изподтишка, украдкой. Знишка мішки рве: то це такий чоловік. Черк. у. Як ниця собака — знишка рве. Ном. № 3039. Словник української мови Грінченка