знічений

ЗНІ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Який знітився, зігнувся, зіщулився.

Вдруге і втретє дзвонив телефон, а вона все не рушилась, принишкла, знічена (Гур., Друзі.., 1959, 101);

За низеньким столиком схилилась знічена постать дівчинки (Збан., Між.. людьми, 1955, 155).

2. перен. Збентежений чимось, зніяковілий.

Хлопець сидить ніби аж трохи знічений прилюдним сусідством з нею, з юною шкільною красунею (Гончар, Тронка, 1963, 140);

— Та я хіба що? — заїкуючись, виправдувався знічений Харитон.— Хіба ж я проти? (Смолич, Мир.., 1958, 49).

Значення в інших словниках

1. знічений — зні́чений прикметник  Орфографічний словник української мови
2. знічений — див. засоромшений  Словник синонімів Вусика
3. знічений — -а, -е. 1》 Який знітився, зігнувся, зіщулився. 2》 перен. Збентежений чимось, зніяковілий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. знічений — ЗБЕНТЕ́ЖЕНИЙ (який відчуває збентеження), ЗНІЯКОВІ́ЛИЙ, НІ́Я́КОВИЙ, ЗНІ́ЧЕНИЙ, СКОНФУ́ЖЕНИЙ розм., ЗМІ́ШАНИЙ рідко; ШОКО́ВАНИЙ. Місячними ночами збентежений до краю йшов (Юрко) далеко у поле, де над дорогою самотньо кривавіла горбата горобина (Ф.  Словник синонімів української мови