зніяковілість
ЗНІЯКОВІ́ЛІСТЬ, лості, ж. Стан за знач. зніякові́лий 2.
Говорячи неправду, дитина виявляє у виразі обличчя елементи збентеження і зніяковілості (Рад. психол. наука.., 1958, 307);
На обличчях [акторів] з’явилась винувата посмішка, зніяковілість (Моє життя в мист., 1955, 48).
Словник української мови (СУМ-11)