зніяковіння

ЗНІЯКОВІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. зні́якові́ти.

— Правда ж, чудесна річ [роман]? — сказала дружина.. —Умгу… Я теж,— муркнув Федір Якович і почервонів. Він збоку, одним оком, глянув — чи не помітила дружина його зніяковіння? (Донч., VI, 1957, 197);

Він подумав, що викладач насміхається з нього. Почуття це викликало в ньому ще більше зніяковіння (Тют., Вир, 1964, 55).

Значення в інших словниках

1. зніяковіння — зніякові́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. зніяковіння — -я, с. Стан за знач. зніяковіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зніяковіння — ЗБЕНТЕ́ЖЕННЯ (стан незручності і деякої розгубленості), БЕНТЕ́ЖЕННЯ, ЗНІЯКОВІ́ННЯ, ЗНІЯКОВІ́ЛІСТЬ, НІ́Я́КОВІСТЬ, ЗАМІША́ННЯ, СУМ'ЯТТЯ́ підсил., НЕСТЯ́МА підсил., КОНФУ́З розм., ЗМІША́ННЯ рідко; ШОК підсил.  Словник синонімів української мови