Орфографічний словник української мови

зніяковіння

зніякові́ння

іменник середнього роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. зніяковіння — -я, с. Стан за знач. зніяковіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. зніяковіння — ЗБЕНТЕ́ЖЕННЯ (стан незручності і деякої розгубленості), БЕНТЕ́ЖЕННЯ, ЗНІЯКОВІ́ННЯ, ЗНІЯКОВІ́ЛІСТЬ, НІ́Я́КОВІСТЬ, ЗАМІША́ННЯ, СУМ'ЯТТЯ́ підсил., НЕСТЯ́МА підсил., КОНФУ́З розм., ЗМІША́ННЯ рідко; ШОК підсил.  Словник синонімів української мови
  3. зніяковіння — ЗНІЯКОВІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. зні́якові́ти. — Правда ж, чудесна річ [роман]? — сказала дружина.. —Умгу… Я теж,— муркнув Федір Якович і почервонів. Він збоку, одним оком, глянув — чи не помітила дружина його зніяковіння? (Донч.  Словник української мови в 11 томах