зола
ЗОЛА́, и́, ж.
1. Незгорілі мінеральні рештки у вигляді пилу, що лишаються після спалювання якої-небудь речовини.
Під золою і жару не знати (Укр.. присл.., 1955, 152);
Чимале дворище.. курілось. Замість хати на кучугурі золи та вугілля чорною марою стояло печище (Мирний, III, 1954, 342);
// Елементи мінералів у складі рослин.
Бобові порівняно із злаковими культурами відзначаються високим вмістом золи і кальцію (Хлібороб Укр., 7, 1968, 27).
2. Деревний попіл, що використовується для зоління білизни.
Словник української мови (СУМ-11)