золотопогонник

ЗОЛОТОПОГО́ННИК, а, ч., заст. Презирлива назва офіцера царської армії.

Повстанці, оточивши Дьяконова, вже поблимкували на нього з неприхованою ненавистю, з гнівом, презирством. Без погонів на плечах, а в душі таки золотопогонником і зостався! (Гончар, II, 1959, 79).

Значення в інших словниках

1. золотопогонник — золотопого́нник іменник чоловічого роду, істота іст., зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. золотопогонник — -а, ч., заст. Презирлива назва офіцера царської армії.  Великий тлумачний словник сучасної мови