золотопогонник
ЗОЛОТОПОГО́ННИК, а, ч., заст. Презирлива назва офіцера царської армії.
Повстанці, оточивши Дьяконова, вже поблимкували на нього з неприхованою ненавистю, з гнівом, презирством. Без погонів на плечах, а в душі таки золотопогонником і зостався! (Гончар, II, 1959, 79).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- золотопогонник — золотопого́нник іменник чоловічого роду, істота іст., зневажл. Орфографічний словник української мови
- золотопогонник — -а, ч., заст. Презирлива назва офіцера царської армії. Великий тлумачний словник сучасної мови