золочення

ЗОЛО́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. золоти́ти.

Використовується [золото] для прикрас, монет, золочення металів, для захисту їх від ржавіння тощо (Курс заг. геол., 1947, 53);

Українській архітектурі XVIII ст. властиві мальовничість і колоритність, які досягалися білою пластикою стін, керамічними вставками, багатим ліпним орнаментом, барвистим (зеленим і червоним) фарбуванням дахів, золоченням куполів (Іст. УРСР, І, 1953, 383).

Значення в інших словниках

1. золочення — золо́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. золочення — -я, с. Дія за знач. золотити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. золочення — Покриття предметів тонким шаром золота, найчастіше, електролітичне (гальванічне з.), навальцьовуванням або покриттям амальгамою золота з наступним випарюванням ртуті; застосовується з декоративною метою, для захисту від корозії та в електроніці.  Універсальний словник-енциклопедія
4. золочення — Золо́чення, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)