зоринка

ЗОРИ́НКА, и, ж., рідко. Зменш.-пестл. до зори́на.

[Любов:] В синім морі тануть золоті хмаринки, В небі ні зоринки (Л. Укр., II, 1951, 63);

Небо.. вкрилося трепетними самоцвітами зоринок (Грим., Незакінч. роман, 1962, 77).

Значення в інших словниках

1. зоринка — зори́нка іменник жіночого роду зоря рідко  Орфографічний словник української мови
2. зоринка — див. зірка  Словник синонімів Вусика
3. зоринка — Зори́на, -ни ж. Звѣзда. ум. зори́нка, зори́ночка. А мила сидить — як свіча горить, а дитиночка — як зориночка. Грин. III. 365.  Словник української мови Грінченка