зоряно

ЗО́РЯНО. Присл. до зо́ряний.

Вечір виплив зоряно Понад окрайцями землі (Стельмах, Шляхи.., 1948, 119);

Ви [гори Карпати] панам одвіку не корились, Серцем чули дальній шум Дніпра, І над вами зоряно розкрились Прапори свободи і добра (Мас., Сорок.., 1957, 100);

// у знач. присудк. сл.

Ось і гребля. А зоряно так, що, здається, зорями в вічі сипле (Вовчок, VI, 1956, 265);

— Ох, як же зоряно, боже ти мій, як зоряно! — сказав дід Мирон, дивлячись угору на ясне небо, де.. позапалювались густо зірочки (Григ., Вибр., 1959, 218).

Значення в інших словниках

1. зоряно — зо́ряно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. зоряно — Присл. до зоряний. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зоряно — Зо́ряно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. зоряно — Зо́ряно нар. Много звѣздъ. А зоряно так, що, здається, зорями в вічі сипле. мн. (КС. 1902. X. 148).  Словник української мови Грінченка