зостановлювати

ЗОСТАНО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗОСТАНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. зостано́влять, док., перех., розм.

1. Припиняти чий-небудь рух; зупиняти.

Коней зостановили біля ниви (Мирний, IV, 1955, 243).

2. Примушувати залишатися де-небудь; не відпускати.

Настя візьме до себе погодувати Галю та й цілий день продержить і ночувати зостановить (Мирний, IV, 1955, 70).

3. Не радити щось робити, утримувати від чого-небудь.

Проценко мав був щось сказати. Довбня рукою зостановив його (Мирний, III, 1954, 248).

4. Затримувати, зосереджувати на кому-, чому-небудь (погляд, очі, увагу і т. ін.).

Христя не знає, куди свої очі напрямити, на чому їх зостановити (Мирний, III, 1954, 318).

Значення в інших словниках

1. зостановлювати — зостано́влювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. зостановлювати — -юю, -юєш, недок., зостановити, -новлю, -новиш; мн. зостановлять, док., перех., розм. 1》 Припиняти чий-небудь рух; зупиняти. 2》 Примушувати залишатися де-небудь; не відпускати. 3》 Не радити щось робити, утримувати від чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зостановлювати — ЗАЛИША́ТИ (не відпускати когось з певного місця, пропонувати чи примушувати затриматись), ЛИША́ТИ, ОСТАВЛЯ́ТИ (ЗОСТАВЛЯ́ТИ) рідко, ЗОСТАНО́ВЛЮВАТИ рідко. — Док.: залиши́ти, лиши́ти, оста́вити (зоста́вити), зостанови́ти.  Словник синонімів української мови