зрадливо
ЗРАДЛИ́ВО. Присл. до зрадли́вий.
Мессап, забігши збоку, Зрадливо, зо всього наскоку, Пустив в Енея камінець (Котл., І, 1952, 287);
По лавах бійців Болотнікова немов іскрою пронеслася тривога: — Боярин Ляпунов з військом передався до царя Шуйського, зрадливо вдарив у крило Болотнікова!.. (Ле, Хмельницький, І, 1957, 80);
У Пастушенка на виску зрадливо тремтіла синя жилка (Десняк, Десну.., 1949, 208).
Словник української мови (СУМ-11)