зронений

ЗРО́НЕНИЙ, а, е, поет. Дієпр. пас. мин. ч. до зрони́ти.

Його вольове, гартоване чоло здригнулось, і всі побачили, як заблистіла зронена сльоза (Нар. тв. та етн., 2, 1962, 98);

А до мене в кімнату тихо завітали зронені, як зітхання, слова: Мала мати одну дочку, Та й ку-па-ла у ме-до-о-чку… (Вас., Незібр. тв., 1941, 44).

Значення в інших словниках

1. зронений — зро́нений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. зронений — -а, -е, поет. Дієприкм. пас. мин. ч. до зронити.  Великий тлумачний словник сучасної мови