зруйнований

ЗРУЙНО́ВАНИЙ, а. е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до зруйнува́ти.

Хоч не зруйнована — руїна ся будова, З усіх кутків тут пустка вигляда (Л. Укр., І, 1951, 71);

Понівечені устої зруйнованих вибухами дніпровських мостів підносились над повіддю потворними голими кістяками (Довж., І, 1958, 324);

Багате господарство було зруйноване. Не стало в радгоспі ні приміщень, ні худоби (Оров., Зел. повінь, 1961, 5);

// зруйно́вано, безос. присудк. сл.

Мінами зрита лежить дорога, Дім наш зруйновано вщент війною (Забашта, Вибр., 1958, 25).

2. у знач. прикм. Який зруйнувався.

*Образно. Чимось кам’яним, громохким привалювала та обида його душу, засипала й хоронила її під уламками зруйнованих надій (Руд., Остання шабля, 1959, 198).

Значення в інших словниках

1. зруйнований — зруйно́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. зруйнований — [зруйнованией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. зруйнований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до зруйнувати. || зруйновано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який зруйнувався.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зруйнований — Зруйно́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)