зруйнований

зруйно́ваний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до зруйнувати.

|| зруйновано, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм. Який зруйнувався.

Значення в інших словниках

1. зруйнований — зруйно́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. зруйнований — [зруйнованией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. зруйнований — Зруйно́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. зруйнований — ЗРУЙНО́ВАНИЙ, а. е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зруйнува́ти. Хоч не зруйнована — руїна ся будова, З усіх кутків тут пустка вигляда (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах