зрушення
ЗРУ́ШЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. зру́шити і зру́шитися.
Всяка революція, коли це справжня революція, зводиться до класового зрушення (Ленін, 25, 1951, 108);
Таку ось колотнечу, нестримне зрушення народу міг зняти по всій Україні навіть випадковий вогонь на будь-якій степовій хвигурі [вишці] (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 67);
Вчинок Данила й Тосі Флегонт сприймав з романтичним піднесенням, вбачаючи в ньому ламання традицій та зрушення основ, як вияв пристрасної революційності (Смолич, Мир.., 1958, 33).
2. перен. Помітна зміна в чому-небудь у кращий бік; помітний рух уперед, успіх.
Зрушення в хлібозаготівлях, що сталося в перші дні його [Марка] приїзду, не набрало відповідного розмаху, а, навпаки, щодня поволі вщухало (Кир., Вибр., 1960, 360);
Які в нас зрушення глибиннії! Які в епохи голоси! (Тич., Зростай.., 1960, 58);
Начальник ще сміявся: настрій у нього, видно, був добрий, справи йдуть непогано, є значні зрушення (Жур., Опов., 1956, 52).
3. заст. Зворушення, хвилювання.
[Кассандра (хоче запанувати над власним зрушенням):] Встань, елліне, і говори спокійно (Л. Укр., II, 1951, 309);
Дві баби плакало зі зрушення (Хотк., II, 1966, 68).
4. спец. Деформація пружного тіла, при якій шари його зрушуються, зміщаються один відносно одного.
[Світловидов (підходячи до Штанька, вимогливо):] Да-да, перевірте! Тут стик і напевне є зрушення (Баш, П’єси, 1958, 126).
5. мед. Зміна, порушення функцій (окремих органів чи всього організму людини).
Досліджено зрушення, що настають в організмі під час сеансів поглибленого електросну (Наука.., 11, 1956, 18);
— Щоб запобігти зрушенню мозку, мені довелося тримати вас чотири доби під наркозом (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 88).
Словник української мови (СУМ-11)